Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 427
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Педагогічна преса
Головна » 2013 » Лютий » 12 » Вечір – реквієм «Вогняні полум’я війни чужої охрещені, обпалені війною».
12:15
Вечір – реквієм «Вогняні полум’я війни чужої охрещені, обпалені війною».
юАфганістан – край війни і крові.
Тих молодих завзятих юнаків,
В котрих у грудях полум’я любові
Горить допоки дух їх не дотлів.
 
В нашій школі учні 6-7 класів згадали  іменна учасників бойових дій і пом’янули тих, хто загинув у афганській війні, яка залишилась болем у серцях нашого народу. Час і досі не загоїв рани. Лишень, відлітають у вічність роки. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті імена воїнів – афганців: Андрія Барана, Юрія Велігурського, Віктора Климака, Олександра Соколюка, Олексія Андрєєва, солдатів Острожчини, які не повернулися живими додому. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять про загиблих!
Тій далекій афганській війні минуло вже двадцять чотири роки. І хоч тривала вона справді дуже давно, в той же час, здається, зовсім недавно. Бо принаймні один раз у рік, у день виведення « обмеженого контингенту радянських військ» з території Афганістану, людська пам'ять загострюється, стає більш відчутною і ніби детальнішою, що змушує знову замислитись над тими справді далекими подіями… Якщо не на загал, то хоч для себе надто болючий слід залишила та війна в долях багатьох співвітчизників. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.
 
 
Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, сини яких загинули на тій війні. Спілкуючись з Гончаренком Ігорем Георгійовичем, ми відчули, як важко йому і досі повертатися до цих чорних сторінок у його житті, а ще важче вирвати їх, знищити, забути. «Війна, – говорить воїн-афганець, – це не тільки бої, героїзм, подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. Морально, – каже Ігор Георгійович, – був готовий на всі сто, оскільки більшість службовців на той час уже знали, що таке Афган. Найважче, каже, було відправляти наших солдат додому в цинкових гробах. А ще важче, коли отримуєш від матері лист, знаючи, що сина уже немає в живих, яку відповідь дати матері? Як утішити, які слова підібрати найріднішій людині, бо ж у самого теж є мама, яка чекає удома листів, а ще більше – повернення рідної кровинки». Усі вони любили життя, любили батьків, своє місто. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє.
 
 
Для тих, хто побував а Афганістані й зараз перед очима постають жахливі портрети боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться моторошні сни. Війна закінчилася. А найвищою нагородою для молодих воїнів-інтернаціоналістів, хто уцілів, є життя.
 
 
Низький уклін Вам, воїни-афганці. Бажаємо усім Вам здоров’я, щастя, миру, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься – Україна.
Переглядів: 444 | Додав: school3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Календар
«  Лютий 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Архів записів
Друзі сайту
  • Створити сайт
  • Все для веб-майстра
  • Програми для всіх
  • Світ розваг
  • Кращі сайти Рунету
  • Кулінарні рецепти
  • Copyright MyCorp © 2019 Конструктор сайтів - uCoz