Острозька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 381
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Педагогчна преса

     УВАГА!!!   НЕБЕЗПЕКА КОМП'ЮТЕРНИХ    ІГОР  ДЛЯ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ДІТЕЙ

     Зараз ігрова комп’ютерна технологія пішла настільки вперед, що кіберполіція, психологи та соціальні служби б’ють на сполох і почали боротьбу, адже діти все більше підпадають під вплив насильства небезпечних комп’ютерних ігор.

        Під  час гри на комп'ютері відбувається, загалом, те ж, що при перегляді теле чи відеофільмів. Однак є одна   принципова різниця.
Специфіка комп'ютерної гри робить дитину не пасивним глядачем, а активно діючою особою. І живе, діє вона уже не в нашому, а іншому, ілюзорному світі. Світ же цей існує за примітивними і жорсткими законами, яким гравець змушений підкорятися. Він приймає рішення, вже передбачені для нього. Так у свідомості дитини відбувається програмування певних навичок і моральних стереотипів.
Що ж саме відбувається?
По-перше, формується позитивне (чи не панібратське) ставлення до світу злих духів - світу, населеному "інопланетними" монстрами, вампірами, роботами-вбивцями і відвертої бісовщиною. Деякі ігри (наприклад, "Quake" та ін) носять яскраво виражений демонічний характер.
По-друге, ігри вчать жити за законами цього демонів світу, де "Перемагає" сильніший, найхитріший, безжальний. Людська особистість у цьому світі перестає щось значити, вона сприймається не як ближній, не як образ Божий, а як "умовний противник" чи "будівельний матеріал". Вони поміщають дитину в сильно спрощений світ, регульований кількома чітко сформульованими правилами, тоді як і в науці, і в будь-який "живій" людській діяльності потрібно не набір алгоритмів, а творча інтуїція.

           Діти, які часто стикаються з жорстокістю в іграх, з великою часткою ймовірності будуть розглядати насильство як ефективний спосіб вирішення конфліктів, а агресивна поведінка вважати прийнятною.
Перегляд сцен насильства веде до зниження емоційної чутливості до жорстокості взагалі, внаслідок чого зменшується ймовірність того, що буде надана допомога постраждалим в реальних ситуаціях.
Насильство в іграх посилює сприйняття світу як місця, де панує зло і жорстокість. Крім того, посилюється страх стати жертвою насильства та в результаті затверджується психологія самозахисту і недовіри до оточуючих.
Перегляд сцен насильства може вести до насильства в реальному житті. Діти, які стикаються з жорстокими комп'ютерними іграми, мають велику схильність до насильницьких і жорстоких дій, ніж ті, які не мають доступу до них.

На сьогодні, існує небезпечна проблема. Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких дітей доводять до самогубства.

Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.

Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх прихильників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.

         Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином.

Для того, аби вступити в такі групи, потрібно подати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці.

Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи.

Всього дається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора).

Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.

Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.

Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.

У зв’язку з цим батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:

– приділяти більшу увагу психологічному стану дитини;

– перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита;

– перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах;

– звертати увагу на коло спілкування дитини;

– намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

– обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини;

– встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

       Якщо батьки помітять щось підозріле, працівники департаменту кіберполіції просять відразу звертатися за номером 102 чи писати електронні листи.

Та перш за все, аби попередити нещасний випадок, потрібно більше проводити часу з дітьми, мотивувати їх до занять спортом, музикою тощо. Якщо підліток відчуває нерозуміння з боку батьків та однолітків – це завжди може негативно відбитися на його поведінці.

  • батькам та дітям радять звертатися на національну дитячу гарячу лінію 0 800 500 225. Там працюють психологи, які допоможуть вирішити проблеми в сім’ї чи з ровесниками.

 

“Перший крок у шкільне життя”

 

 Психологічні рекомендації батькам майбутніх першокласників.

Найважливіша подія дитинства – час вступу до школи. Для малят закінчується безтурботне дитинство і почнуться перші уроки відповідальності та самостійності.  Для них це кроки в нове життя, кроки важливі та нелегкі. Зробити їх, полегшити, маємо ми, дорослі.

Проблема підготовки дитини до школи постає перед кожною сім’єю, в  якій росте дошкільник. У повсякденному спілкуванні дорослих і дітей відбувається   стихійне, неорганізоване навчання й виховання.  В перші місяці навчання дитини в школі є періодом адаптації. Для того щоб полегшити успішність адаптації  майбутнього першокласника вам,  батькам необхідно готувати дитину до школи.

  1. По-перше, для успіху у підготовці дитини до школи є доброзичливий психологічний настрій батьків. Ні  в якому разі не показуйте дитині свою тривожність, невпевненість. Не погрожуйте дошкільника школою, вчителями.
  2.   По- друге,  перед школою обов’язково дитину необхідно оздоровити.
  3. За  літо поступово привчати дошкільника  до режиму (обов’язково двохгодинний денний сон, для відпочинку вночі таким дітям достатньо 11 годин) .
  4. Що ж потрібно робити, щоб розвинути в дитині правильне явлення про школу?
  • читати книжки про школу та про шкільне життя, ознайомити з деякими правилами поведінки учнів;
  • проводити бесіду про школу, згадати своє шкільне дитинство, зробити розмову теплу та щиру, знайти щось загальне у розмові;
  • спробуйте пограти з дитиною у школу, якщо батькам нема часу, то допоможіть хоча б організувати гру, яка дуже корисна, в ній діти закріплюють наявні знання, навички, засвоюють елементарні шкільні правила.
  1. Розвивайте пізнавальні якості (пам’ять, увагу, уяву, мислення) за допомогою розвивальних ігор та матеріалів (кубиків, конструкторів, пазлів, книжок), які допомагають розвинути посидючість, кмітливість та психічні якості.
  2. Вчить дошкільника мислити, більше думати, а для цього вам, дорослим потрібно більше задавати питання: “Навіщо?”, Чому?”, “Куди?”.  Разом спостерігайте за різноманітними явищами природи.      
  3. Не забувайте також, що корекція поведінки батьків впливає на чутливу психіку дитини. Більш нервові діти в тих сім’ях, де не все гаразд. Отож, більше приділяйте уваги дітям, цікавтеся маленькими проблемами своєї дитини. Не скупіться на ласку, похвалу, адже ваша дитина цього дуже потребує.

    25 способів дізнатися у дитини, як справи в школі, не питаючи

«Ну як справи в школі?»

  1. Якщо ви запитаєте у дитини «Ну як справи в школі?», То швидше за все отримаєте відповідь: «Нормально». А якщо ви дійсно хочете дізнатися, як пройшов його день, то допоможіть своїй дитині: задайте таке питання, на які можна буде відповісти докладно.
  2. Що найприємніше  з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?
  3. Розкажи мені що-небудь смішне, над чим ти сьогодні посміявся?
  4. Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?
  5. Розкажи мені про найцікавіше  місці в школі.
  6. Яке дивне слово ти почув сьогодні? Або може бути тобі сказали сьогодні щось дивне?
  7. Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас у гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?
  8. Кому ти сьогодні допоміг?
  9. Хтось  тобі сьогодні допоміг?
  10. Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?
  11. Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішим  сьогодні?
  12. Чи було тобі сьогодні дуже нудно?
  13. Якби інопланетяни прилетіли в ваш клас і забрали когось з учнів, кого б ти хотів, щоб вони забрали?
  14. З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?
  15. Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.
  16. Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?
  17. Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?
  18. Чого б тобі хотілося менше робити в школі?
  19. З ким би ти в своєму класі міг вести себе краще?
  20. Де ти найчастіше граєш на перервах?
  21. Хто найсмішніший учень у вашому класі? Чому він такий смішний?
  22. Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?
  23. Якби завтра ти став вчителем,  що б ти зробив?
  24. Як ти думаєш, може, комусь з вашого класу краще піти зі школи?
  25. Якби ти міг помінятися з кимось в класі місцями, хто б це був? Чому?

  Джерело: http://www.adme.ru/svoboda-psihologiya/25-sposobov-uznat-u-rebenka-kak-dela-v-shkole-ne-sprashivaya-nu-kak-dela-v-shkole-762160/

                                                                                   

 

9 альтернативних фраз при спілкуванні з дитиною

1. Замість роздратованого: "Йдемо швидше, скільки тебе чекати!"
Скомандувати: "На старт, увага ... марш! Побігли! "

2. Замість загрозливого: "Їж, інакше не отримаєш десерт."
Порадувати: "Після того, як зникне ця малееесенька котлетка, до тебе прилетить щось смачне."

3. Замість грубого: "Прибери за собою"
Промовити мрійливим голосом: "От якби ти був чарівником, і зміг би начаклувати порядок на столі..."

4. Замість роздратованого: "Не заважай!"
Сказати: "Іди, пограй трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято."

5. Замість незадоволеного: "Не вередуй, футболка з піратами в пранні, одягай ту, яка є."
Примирити з неприємністю: "Диви, а ось родичка твоєї футболки з піратами. Давай її одягнемо?"

6. Замість риторичного: "Ляжеш ти, нарешті, спати!"
Поцікавитися: "Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?"

7. Замість безсилого: "Щоб я ніяких "не хочу" не чула!"
Несподівано закричати: "Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!"

8. Замість нудного: "Скільки разів повторювати…"
Сказати таємничим шепотом: "Раз-два-три, передаю секретну інформацію... Повторіть, як чули."

9. Замість менторського: "Руки помив?"
Запропонувати: "Сперечаємося, що вода з твоїх рук потече чорна?"

Дивно, що варто замінити звичні зауваження новими словами і змінюється все - інтонація, ваш настрій, реакція дитини.

Захистимо дітей від жорстокості

    
          Чимало батьків чують скарги від своєї дитини на ровесників: «Вони дражняться», «Вони мене ображають…», «Вони кажуть, що я…» тощо. Дитина при цьому захищається  як може : скаргами, сльозами, образами, відстороненістю, озлобленістю, замкненістю, мовчазністю, самотністю і навіть кулаками.  Джерелом такої поведінки  є  мобінг. Поняття «мобінг» (від англ. mobbing - гнобити, грубити, глумити, нападати) на сьогоднішній день  досить  актуальне. Регулярне  та цілеспрямоване нанесення фізичної й моральної  травми  дитині, довготривале “відторгнення” , «ізолювання» її більшістю все частіше спостерігається у   щоденному житті дитини в школі, вдома, на вулиці.

           Проблема мобінгу як соціально - психологічна була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи, де йдуть відкриті дискусії, і це має свій позитивний результат. Науковий  співробітник  Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АМН України Лариса Кондратенко у  своїх виступах стверджує, що в українських школах, мобінг виявили майже в третині класів. Практично в кожному класі з’являються учні із соціальним полем  «відринутий» або «ізольований». При цьому наявність мобінгу в реальному житті дитини   часто не лише не помічається, а й різко заперечується  дорослими.

      Мобінг  перешкоджає гармонійному розвитку особистості.  Від нього страждають і ті  що, чинять насильство ( їм важко визнати  почуття своєї  вини, що сприяє розвитку агресивних рис характеру та неадекватної поведінки), і ті що стають «жертвами» мобінгової ситуації  (відторгнені, ізольовані учні або «аутсайдери»  завжди переживають психологічні проблеми: мають занижену самооцінку, недоліки морального розвитку, не вміють протистояти агресії, насміханню тощо).  Проблема в тому, що іноді, жертва такої ситуації часто приховує факт ізоляції чи переслідування. Таке необґрунтоване терпіння  є передумовою для насильства..  Спостереження показує, що організатори  цькування, насміхання над особою, не реалізували себе в житті, часто  вони  невдахи в особистісному плані чи в навчанні. Причиною мобінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших.

      На жаль, сучасні діти  зустрічаються з людською жорстокістю частіше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Однією з причиною цього є демонстрація сцен насильства та жорстокості у засобах масової інформації.

        Тому, шановні батьки, візьміть до уваги декілька необхідних рекомендацій :

  • Чим раніше ви помітите негаразди у поведінці дитини і почнете реагувати на її скарги, аналізувати ситуацію разом із нею, проговорювати питання, тим швидше ви зможете вирішити цю проблему, не загострюючи її. Розмовляйте із своєю дитиною!
  • Шукайте небайдужих людей, які допоможуть вам упоратися із ситуацією, це може бути класний керівник, практичний психолог, адміністрація школи, де вчиться ваша  дитина. Важливо висловити свою проблему не у формі претензії, намаганнях  розібратися, а у проханні разом допомогти дитині почуватися у класі комфортно, знайти шляхи виходу із ситуації.
  • Як правило, цькування - приховане явище, про яке можуть не знати ні батьки, ні вчителі.  Якщо дитина вже потрапила в мобінгову ситуацію, то насамперед треба, щоб дорослі вміли це діагностувати за зовнішніми  ознаками. Звертайте увагу на зовнішній вигляд дитини, її фізичний та психологічний стан, та стан  її особистих речей . 
  • Бувають випадки, що батьки переводять свою дитину в іншу школу, після конфліктної або мобінгової  ситуації в класному колективі. Переведення дитини в іншу школу не може  вирішити цю проблему, тому що часто дитина цю проблему несе з собою. Важливо розібратися, який стан дитини в сім’ї, чи немає там передумов того, що вона поводиться таким чином. Потрібно дати їй відчути себе наснаженою, повноцінною, задоволеною, пояснити ситуацію, тоді вона сама зможе чинити супротив негативним ситуаціям.
  • Навчіть свою дитину обирати правильну стратегію поведінки у стосунках з однокласниками. Якщо ситуація не зайшла ще надто далеко, вчіть ігнорувати всі напади, пом’якшуючи їх жартом, або намагайтеся давати якнайменше реальних приводів для нападів і пліток, спонукайте спілкуватися з однокласниками доброзичливо, толерантно.
  • Добре, якщо ваша дитина буде привітна з усіма, виглядатиме охайною, доглянутою, підтягнутою, буде спокійною і не показуватиме кривдникам, що їхні глузування виводять її з рівноваги.
  • Вчіть свою дитину знімати психологічне напруження за допомогою занять спортом, музикою, плаванням, танцями, різноманітними хобі. Так у вашої дитини з’явиться нове оточення, нові друзі, позитивні досягнення в інших сферах, окрім навчання.

Уселяйте віру у власні сили, підтримуйте самоповагу, вчіть брати на себе відповідальність за свої вчинки.

 

 

 

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

  • побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
  • емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
  • культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що, за науково обґрунтованими   нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

 

Як підтримати випускника при складанні ЗНО?

Психологічні поради батькам

Психологічна підтримка - це один із найважливіших чинників, що визначають успішність вашої дитини при складанні ЗНО. Як же підтримати випускника?

Існують помилкові способи. Так, типовими для батьків способами є гіперопіка, створення залежності підлітка від дорослого, нав'язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, позитивних рис дитини. Підтримувати дитину - значить вірити в неї. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особистості долати життєві труднощі за допомогою тих, кого вона вважає значущими для себе.  Дорослі мають чимало нагод продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень чи зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, сформувавши в нього настанову: «Ти можеш це зробити». Щоб показати віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити ось що:

- забути про колишні невдачі дитини;

- допомогти дитині набути впевненості в тому, що вона впорається з тим чи іншим завданням;

- пам'ятати про колишні успіхи й повертатися саме до них, а не до помилок.

Є чимало слів, за допомогою яких можна підтримати дітей, наприклад: «Я добре знаю тебе, тож упевнений, що ти впораєшся», «Ти знаєш це дуже добре». Підтримувати можна й за допомогою дотиків, спільних дій, фізичної співучасті.

Запам'ятайте основні принципи психологічної підтримки, що є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

1. Приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).

2. Подбайте про те, щоб удома було щось смачненьке, те, що любить ваша дитина, це знижуватиме її емоційну напругу (при цьому не зловживайте солодощами та борошняними виробами).

3. У період іспитів не обтяжуйте дитину домашніми обов'язками, давайте їй зрозуміти, що ви оберігаєте її.

4. Виражайте готовність допомогти їй і допомагайте в різних питаннях підготовки.

5. Розповідайте про свій досвід складання іспитів тоді, коли це доречно. Пригадайте, що ви відчували перед іспитами.

6. Намагайтеся показати, що ви впевнені в її силах, не лякайте невдачами.

7. Не хвилюйтеся самі, щоб ваше хвилювання не позначилося на дитині.

8. І, нарешті, останнє: пам'ятайте, що найголовніше ваше завдання - зменшити напругу й тривожність дитини та забезпечити їй відповідні умови для занять.

Психологічна допомога дітям перед іспитом

Як дитині психологічно підготуватися до іспитів?

1. Для того щоб не розгубитися в кризовій ситуації, при підготовці до неї не слід ставити перед собою надзавдань для досягнення надцілей.

2. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною, готуватися до неї краще в стані відносного спокою.

3. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах.

4. Якщо дуже важко зосередитися - почніть із найлегшого.

5. Якщо ви готуєтеся до кількох іспитів, краще вчити по одному білету з різних ділянок (для зміни діяльності).

6. Підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. В інтер'єр кімнати можна ввести жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього вистачить навіть однієї картини в цих тонах.

7. Складіть план занять. Спершу визначте: хто ви - «сова» чи «жайворонок» (у який час ви найпродуктивніше працюєте), і залежно від цього максимально використовуйте вранішні або вечірні години. Складаючи план підготовки на кожний день, чітко визначте, що саме сьогодні будете вивчати (не взагалі «трохи попрацюю», а які саме розділи й теми).

8. Почніть із найважчого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко зосередитися, то можна розпочати з того матеріалу, який для вас є найприємнішим та найцікавішим. У такий спосіб ви поступово увійдете в робочий ритм, і справа піде краще.

9. Чергуйте заняття й відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин - перерва. У цей час можна помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ.

10. Не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам'ятати весь підручник. Корисно структурувати матеріал за рахунок складання планів, схем, причому бажано на папері. Плани корисні ще й тому, що їх легко використовувати при повторенні матеріалу. Розв'язуйте якомога більше різних опублікованих тестових завдань із цього предмета. Такі тренування ознайомлять вас із структурою тестів.

11. Тренуйтеся із секундоміром у руках, щоб визначти, за який час ви можете впоратися з тестами.

12. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте про те, що не впораєтеся із завданням, а, навпаки, подумки уявляйте собі картину тріумфу.

13. Залиште один день напередодні іспиту на те, щоб знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на найважчих питаннях.

14. Думка про те, що за останню ніч треба вивчити найбільшу частину матеріалу - помилкова. Не перевтомлюйтеся! Увечері відпочиньте та проведіть час на свіжому повітрі, щоб день іспиту розпочати сповненими здоров'я, сили, «бойового» настрою, адже іспит - це своєрідна боротьба, у якій потрібно проявити себе, показати свої можливості й здібності. Не забудьте, що перед іспитом обов'язково треба добре виспатися.

                          

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту
  • Створити сайт
  • Все для веб-майстра
  • Програми для всіх
  • Світ розваг
  • Кращі сайти Рунету
  • Кулінарні рецепти
  • Copyright MyCorp © 2017 Конструктор сайтів - uCoz